Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Незалежно від розірвання шлюбу дружина і чоловік мають право розді-лити майно за взаємною згодою, уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об»єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

При вирішенні питання про поділ майна, зокрема неподільної речі в судовому порядку застосовується обов»язкова згода одного з подружжя на отримання грошо-вої компенсації та попереднє внесення другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. При поділі спільної сумісної власності також враховуються такі фактори при яких одному з подружжя збільшується частка майна:

– проживає разом з дітьми чи непрацездатною повнолітньою дочкою (сином)

– отримує аліменти на дитину, чи непрацездатного повнолітнього сина (дочку)

– розмір аліментів, які така особа одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.